Історія досліджень та визнання

Історія досліджень та визнання

Чи знаєте Ви історію дослідження козацьких пісень Дніпропетровщини, підготовки номінаційного досьє, проведення фольклорних експедицій? А які ансамблі є носіями елементу і хто є їх молодими послідовувачами?

Про це можна дізнатися через відео, яке підготовлене фахівцями Лабораторія фольклору та етнографії Дніпропетровської академії музики за ініціативи ГО Жінки Плюс та підтримки управління з питань гуманітарної, соціально-культурної сфери та освіти виконавчого апарату Дніпропетровської обласної ради. 

Козацтво на Дніпропетровщині

Козацтво на Дніпропетровщині

Яскравою сторінкою в історії нашого краю є запорізьке козацтво, виникнення якого відносять до XV ст. Це унікальне явище всесвітньої історії, яке, по суті, визначало напрямки економічного, політичного і культурного розвитку України упродовж наступних 300 років.

У козацькі часи територія області була складовою частиною земель Запорозької Січі. Управлінський центр розташовувався у Великому Лузі на території сучасного Нікопольського району. Дніпропетровська область з повним правом вважає свою землю колискою українського козацтва, адже п ять із восьми відомих Запорозьких Січей розташовувалися саме на цій території:
Томаківська (1563 – 1593 роки) – на острові Томаківка поблизу нинішнього міста Марганця;
Базавлуцька (1593 – 1638 роки) – на острові Базавлук у місці впадіння у Дніпро трьох річок: Чортомлику, Підпільної і Скарбної, поблизу нинішнього села Капулівки;
Микитинська (1639 – 1652 роки) – біля переправи в районі Микитинського рогу, поруч із сучасним Нікополем;
Чортомлицька (1652 – 1709 роки) – при впадінні правої притоки Дніпра в річку Чортомлик;
Нова (Підпільнянська) (1734 – 1775 роки) – на великому півострові, утвореному річкою Підпільною при впадінні її в Дніпро, поблизу нинішнього села Покровського.

Що таке козацька пісня?

Що таке козацька пісня?

Козацькими піснями (або протяжними піснями) називаються пісні, які виникли в епоху активної діяльності українських козаків (XVII-XVIII ст.) у їх середовищі або в заснованих ними поселеннях, і пов язані своїми сюжетами з козаками.
Козаками називалися військові люди, які добровільно захищали Україну від нападів ворогів. На території нинішньої Дніпропетровської області козаками були засновані сотні поселень, де вони жили з сім’ями в мирний час. Тут же знаходився центр козачого співтовариства – “Запорізька Січ” (з 1581 по 1775 рік).
Ключовим для ідентифікації (носіями елементу) пісень як козацьких, є наявність в них слова “козак”. Через те, що кожен куплет таких пісень має велику тривалість у часі, яка виникає із-за повільного темпу і наявності розспівів між складами тексту, виконавці також називають їх “протяжні пісні”. У козацьких піснях не оспівується насильство або ненависть до ворогів – навпаки, пісні, пов’язані з війною, говорять про її трагізм, про горе близьких, що втратили рідну людину; велика частина козацьких пісень присвячена любовним стосункам козака і дівчини. Це робить козацькі пісні універсальними для виконання як чоловіками, так і жінками, стираючи гендерну нерівність.

Техніка виконання козацьких пісень

Техніка виконання козацьких пісень

У першій половині XX століття гуртовий чоловічий спів був надзвичайно поширеним явищем. Але в наш час козацькі пісні виконують переважно жінки, рідше трапляються змішані гурти.

Музичній мові козацьких пісень властива розлогість мелодії, протяжність музичних фраз, помітне тривання в часі кожного музичного фрагменту, навіть окремих звуків.

Козацькі пісні виконуються без супроводу музичних інструментів. Винятком являються пісні, що належать до репертуару кобзарів-бандуристів, які виконуються соло.

Співочі ансамблі створюються довкола двох головних виконавців – першого, який знає слова всіх пісень і починає пісню соло, і другого, який соло виконує верхній голос (“виводить” – за термінологією виконавців). Інші учасники розподіляються у фактурі пісні (співають середні або нижні голоси) виходячи зі свого темпераменту, музичної обдарованості.
І виконання початкового соло, і виконання сольного верхнього голосу вимагають особливої майстерності, а також відповідного темпераменту. Крім того, для того, щоб “виводити”, потрібно мати голос з певними властивостями – голос має бути високим і легким, при цьому звучати у властивій всім народним пісням Дніпропетровщини густій грудній манері формування звуку.

У селі Богуслав традиція виконання козацьких пісень передбачає наявність трьох незалежних голосів, функції яких народними виконавцями називаються “виводити” (верхній голос), “вторити” (середній голос) і “басувати” (нижній голос).

Хто є виконавцем пісень?

Хто є виконавцем пісень?

Елемент “Козацькі пісні Дніпропетровщини” пов’язаний з практикою групового співу. Люди об єднуються у співочі групи, щоб співати для самих себе і отримувати від цього задоволення. Для учасників цих співочих груп спів – це спосіб проведення їх вільного часу, привід для спілкування, джерело отримання життєвої енергії. Виконання козацьких пісень робить їх носіїв причетними до героїчної і трагічної історії свого краю, пов’язує їх зі своїми батьками і старшими людьми, від яких вони вивчили ці пісні, дає їм гордість, що вони зберегли ці старовинні пісні до нинішнього часу. Як сказала про одну козацьку пісню учасниця групи “Богуславочка”: «Її батько співав, і він говорив: «Я ще молодим її співав». Це скільки пройшло років?! І навіть душі радісно, що вона і нам дісталася!».

Виконання козацьких пісень не адресоване слухачам. Наявність або відсутність слухачів не грає жодної ролі для виконавців пісень. Під час співу виконавці «поринають у себе», їх погляд стає відсутнім. Вони як би занурюються в свої думки і спогади.

Козацькі пісні традиційно передаються через вивчання на слух під час спільного практикування або під час слухання виконання пісень.

У 2015 році при підготовці номінаційного досьє елемент був представлений трьома співочими групами.

Саму хорошу виконавську форму має група “Криниця” з міста Підгородне (до 1980 р. – село). У неї входило 7 жінок і 2 чоловіки, всі, окрім однієї жінки і одного чоловіка, родом з Підгородного. Кістяк складали 4 жінки віком 75-81 рік, які принесли у групу пісні, вивчені ними у своїх батьків, у т.ч. і козацькі пісні. У групі було 2 більш молоді жінки, 52 і 61 рік, які активно переймали репертуар старших учасниць.

У групі “Богуславочка” співало 8 жінок (без врахування 4 молодих жінок, які влилися у колектив у 2014 році з метою навчання козацьким пісням). Кістяк складали 5 жінок віком 78-83 роки, які співали разом ще з часів своєї молодості. Багато пісень принесеного ними у групу репертуару є козацькими протяжними піснями. Із-за солідного віку і стану здоров’я, група “Богуславочка” зараз співає козацькі пісні набагато рідше, зосереджуючись, в основному, на більш легкому репертуарі.

Всі три групи регулярно збираються 2 рази на тиждень. Ці групи інколи мають концертні виступи, але концертна діяльність не є для них основною.

Під час виконання “Козацьких пісень” у колективах, де немає чоловіків, деякі жінки наслідують чоловічим голосам, під час співу спеціально роблячи свій голос більш грубим і густим, і виконують найнижчі музичні партії (така практика ще й досі зберігається в групі “Богуславочка”, раніше вона була і в групі “Першоцвіт”).