Охорона НКС в умовах війни: внутрішнє і зовнішнє переселення

Охорона НКС в умовах війни: внутрішнє і зовнішнє переселення

12 квітня відбудеться україно-польський відкритий круглий стіл на тему: Охорона НКС в умовах війни: внутрішнє і зовнішнє переселення.

До участі запрошуються носії-практики, майстри, працівники закладів культури та освіти, обласних центрів народної творчості, інші зацікавлені організації, в тому числі і громадські, які опікуються питаннями нематеріальної культурної спадщини.

Модератором круглого столу виступить Олександр Буценко –
фасилітатор глобальної мережі ЮНЕСКО; експерт-фокал-пойнт, директор ГО «Центр розвитку «Демократія через культуру», акредитованої в ЮНЕСКО.

Під час круглого столу будуть обговорюватися наступні питання:
– загрози життєздатності елементів НКС через порушення основоположних прав людини: права на життя, свободу самовираження та самоідентифікації, право на мову та культурну пам’ять, приниження шляхом катувань та нелюдського поводження, інших прав та поведінки, що загрожують знищенню нематеріальної культурної спадщини, якщо вчинені у великих розмірах та/або спрямовані проти конкретних осіб, груп та громад;

– примусове переселення (депортації), що здійснюється російськими окупантами, внутрішньої та зовнішньої міграції;- спільні елементи НКС, які об’єднують різні країни та можуть пом’якшити негативний вплив наслідків війни, а також допомогти переселеним особам адаптуватися на новому місці в новій країні;

– залучення носіїв, які були переселені чи були вимушені залишити власні домівки, до практики охорони та розвитку НКС чи надання їм можливості практикувати.

Реєстраційна форма: https://docs.google.com/…/1_udk5bUEwQ3nYcz0nALdpgD…/edit

Зверніть увагу, що заповнюючи реєстраційну форму ви можете записатися на виступ (5-7 хв) під час заходу, вказавши тему виступу.

Захід проводиться в межах діяльності Платформи НКС за підтримки партнерів: ГО “Центр розвитку “Демократія через культуру”, Національна спілка майстрів народного мистецтва, ГО “Культурний діалог”, Український центр культурних досліджень (УЦКД).

Охорона НКС під час війни

Охорона НКС під час війни

З ініціативи громадської організації «Центр розвитку «Демократія через культуру», за підтримки Українського центру культурних досліджень Міністерства культури та інформаційної політики України, Одеського обласного центру української культури та Буковинського центру культури і мистецтв 5 квітня 2022 року в онлайн форматі відбулася перша зустріч діалогової платформи на тему: «Охорона НКС під час війни».

Метою зустрічі було сформувати широку діалоговий майданчик з метою моніторингу ситуації внаслідок агресії росії в Україні, обговорення важливих питань, реагування на виклики. У розмові взяли участь установи та організації практично з усієї України, в тому числі й громадські, спільноти, групи та окремі особи, які займаються/опікуються нематеріальною культурною спадщиною. Про зацікавленість темою свідчить кількість учасників: понад 130 зареєстрованих, хоч, на жаль, не всі змогли взяти участь через обмеження платформи zoom, тож захід відвідало 100 учасників.

Мета зустрічі була пов’язана з надзвичайно важливими для нас питаннями: охороні нематеріальної культурної спадщини під час російської агресії в Україні. Злочини проти культурної спадщини та такі, що зачіпають культурну спадщину, є широко визнаною ознакою звірств. Культурна спадщина в широкому міжнародному розумінні, зокрема і Міжнародного трибуналу зі скоєння  воєнних злочинів, включає як матеріальні, так і нематеріальні прояви людського життя. Злочини проти культурної спадщини руйнують наше спільне розуміння людяності та повсякденне життя місцевого населення. Культурна спадщина є унікальним та важливим свідчення культури та самобутності народів, деградація і знищення культурної спадщини — матеріальної чи нематеріальної — є втратою для постраждалих громад, а також для міжнародної спільноти в цілому.

Під час діалогової зустрічі порушувалися вкрай важливі питання: що відбувається наразі з НКС та як можна запобігти/пом’якшити втрати.

На сьогодні можемо з упевненістю говорити про такі виклики:

  1. Вимушена міграція (депортація та примусове переміщення) порушує соціальну згуртованість громад. Цей ефект війни непомітний, його важко наразі виявити та виміряти, але він має руйнівні наслідки.
  2. Смерть і вимушене переміщення практикуючих/носіїв НКС у громадах України, де ведуться активні бойові дії, ставить під загрозу НКС цих громад, адже без практиків передача живої спадщини стає неможливою.
  3. Війна, збройні конфлікти віддаляють людей від місць проживання, носії, молодь і сім’ї роз’єднуються, люди вимушені залишати місця проживання, а отже, обмежується доступ до місць, просторів, приміщень, які є важливими для НКС, таким чином, руйнується колективна пам’ять, приналежність до місць проживання, культурних просторів, що напряму загрожує передачі знань та спільних традицій.

Програма зустрічі:

  1. Платформа НКС: завдання і можливості – Олександр Буценко
  2. НКС в часи війни: міжнародні та національні положення і програми – Валентина Дем’ян
  3. База даних: охорона НКС за допомогою комунікацій та цифрових технологій – Олена Іщенко
  4. Інвентаризація під час надзвичайних ситуацій: ідентифікація громад – Валентина Вітос
  5. Спеціальний інвентар: розмаїття категорій НКС – Микола Шкрібляк
  6. НКС в окупації: життєздатність і роль НКС – Ірина Дячук
  7. Платформа різних думок і потреб: обговорення – виступили: Людмила Гураль (м. Суми), Ірина Пурига (м. Кролевець), Уляна Джигринюк (м.Тернопіль)
Збереження НКС під час військових дій

Збереження НКС під час військових дій

Збереження нематеріальної культурної спадщини під час військових дій. Чи є алгоритм дій, які проблемні питання необхідно вирішувати (короткострокова, середньострокова та довгострокова потреби), що відбувається з носіями нематеріальної культурної спадщини (НКС), як зберігаються елементи НКС в Україні?

Ці та інші питання обговорювали під час онлайн-координаційної зустрічі на підтримку охорони НКС України. Її організатором виступив Тім Кертіс, Секретар Конвенції про охорону НКС ЮНЕСКО.

Як вважають фахівці ЮНЕСКО, охорона НКС у конфліктних ситуаціях пов’язана насамперед із захистом життя та добробуту її носіїв. Тому з метою створення мережі підтримки для громад та носіїв, обміну наявними потребами та очікуваннями, пропозиціями в коротко- та середньостроковій перспективі була організована ця зустріч.

Серед близько 50 її учасників були представники зацікавлених сторін із України та з країн, які приймають українських біженців, зокрема Румунії, Словенії, Польщі, Молдови.

Від України участь брали:

Представники Міністерства культури та інформаційної політики України,

Олександр Буценко, директор Центру розвитку “Демократія через культуру”, фасилітатор глобальної мережі ЮНЕСКО,

Валентина Дем’ян, заступник директора вищезазначеного центру, начальник відділу науково-координаційної та інформаційної діяльності НАМУ,

Микола Шкрибляк, фахівець Буковинського центру культури та мистецтва, Майстер народної вишивки, писанкарства, заслужений діяч мистецтв України, журналіст, педагог, етнограф,

представники недержавних громадських організацій.

Від нашої області у зустрічі участь брали Лілія Гиренко, начальниця управління з питань гуманітарної, соціально-культурної сфери та освіти обласної ради та Наталія Першина, начальниця управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Під час зустрічі з представниками недержавних громадських організацій від України озвучені такі пропозиції, які Тім Кертіс запропонував подати у письмовому вигляді:

  • зменшити бюрократію (перелік необхідних для заповнення і подачі документів, їх погоджень) при заповненні карток під час включення елементів НКС до національного листа (переліку);
  • звертати більше уваги на охорону елементів та їх дослідження;
  • збільшити кількість освітніх програм для отримання практичних знань;
  • започаткувати окремий список спадщини, яка може бути зруйнована під час війни. Щоб такий список діяв короткий час.

Зокрема, Лілія Гиренко зазначила, що Дніпропетровська обласна рада підтримує зв’язок з усіма громадами області і тісно співпрацює з фахівцями профільного управління обласної військової адміністрації.  У зв’язку з ситуацією у країні є необхідність переглянути положення, які стосуються заходів, направлених на збереження елементів НКС регіону, – козацьких пісень Дніпропетровщини та петриківського розпису, що визнані ЮНЕСКО, та інших об’єктів культурної і природної спадщини. У Дніпропетровській області з 2014 року працює Програма збереження та розвитку об’єктів культурної та природної спадщини, елементів нематеріальної культурної спадщини, розташованих на території Дніпропетровської області, на 2014 – 2025 роки. Надалі є необхідність внести до неї відповідні зміни.

Інформативно про зазначену Програму.

Програма збереження та розвитку об’єктів культурної та природної спадщини, елементів нематеріальної культурної спадщини, розташованих на території Дніпропетровської області, на 2014 – 2025 роки

Програму розроблено відповідно до вимог Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від 16 листопада 1972 року 17-ї сесії Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури та Міжурядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Затверджена: рішенням  облради № 578-22/VIІ від 27.03.2020 „Про внесення змін до рішення обласної ради від 31 січня 2014 року № 524-25/VI „Про Програму збереження та розвитку об’єктів культурної і природної спадщини, розташованих на території Дніпропетровської області, на 2014 – 2019 роки” (зі змінами) та продовження терміну дії Програми до 2025 року”

Термін дії Програми: 2014 – 2025 роки

Етапи виконання: Програма реалізується у два етапи: перший етап: 2014 – 2019 роки, другий етап: 2019 – 2025 роки

Мета Програми: виявлення, розвиток, охорона, популяризація та забезпечення життєздатності, цілісності та автентичності об’єктів культурної та природної спадщини, елементів нематеріальної культурної спадщини (козацьких пісень Дніпропетровщини та петриківського розпису), розташованих на території Дніпропетровського регіону, забезпечення належного рівня їх збереження та використання в суспільному житті, удосконалення ведення обліку, створення більш сприятливих умов для розвитку сфери охорони культурної та природної спадщини, розвиток міжрегіонального, міжнародного співробітництва.

Обсяги фінансування: не фінансується, обсяги фінансування “рамкові”

Регіональні замовники або координатори: Дніпропетровська обласна рада та її структурні підрозділи

Співзамовник Програми: управління з питань гуманітарної, соціально-культурної сфери та освіти виконавчого апарату Дніпропетровської обласної ради

Жінки на просторах козацького Запорожжя

Жінки на просторах козацького Запорожжя

Трохи історії про жінок та козаків…

Хоча Запорозька Січ і була неприступною для жінок, проте українка, як мало яка жінка в Європі, була пов’язана з військом і військовими обов’язками. Особливості нестабільного життя в українських землях біля татарських кордонів зумовлювали необхідність озброєння, войовничу вдачу та своєрідність світосприйняття. За таких умов жінки переймалися тими ж інтересами, що й їхні чоловіки чи брати. У місцевості, повній небезпек, жінці часто доводилося ставати на захист родинного вогнища, оборону домашнього майна. Життя на прикордонні привчало жінок до витривалості, самостійності, сміливості, вміння постояти за себе і свою родину зі зброєю в руках.Щоб переконатись у цьому, досить вчитатися в рядки народних пісень і дум козацької доби. Образ матері, дружини, сестри, нареченої змальовано тут зі щирістю та реалістичним відображенням дійсності, яка не дає підстав сумніватися, що українським ідеалом краси й жіночості XVI – першої половини XVII ст. була жінка, гарна, «як зірниця», «гнучка, як тополя», з «рум’яним личеньком», з «очима, як терен», соціально активна, вільнолюбива особистість, водночас здатна визволяти бранців, воювати з ворогом, керувати військовим загоном чи управляти господарством.За дослідженням Олександра Середюка, наприклад, значну владу над козаками Правобережної України і вплив на них мала «мати полководця», дружина фастівського полковника Семена Палія – Феодосія. Вона не тільки вміла доброчинно прийняти послів, а й за відсутності чоловіка керувала господарськими справами Фастівського козацького полку.

Повна версія розповіді тут https://www.dnipro.libr.dp.ua/zhinki_kozachki_beregini…

Чекаємо на 3-й етномузикознавчий симпозіум

Чекаємо на 3-й етномузикознавчий симпозіум

Організатори чекають на учасників Третього міжнародного етномузикознавчого симпозіуму, який пройде протягом 1 – 3 березня у режимі zoom-конференції.


Заявки на участь приймаються до 15 лютого.
Цьогорічна тема «Вектори наукових досліджень традиційної музики у XXI столітті». В рамках Симпозіуму планується розгляд актуальних питань сучасної етномузикознавчої науки. Організатори заходу:
кафедра історії та теорії музики й Лабораторія фольклору та етнографії КВНЗ “Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки” ДОР”
Детальніше за посиланням

Фольклорний ансамбль “Богуславочка”

Фольклорний ансамбль “Богуславочка”

Козацькі пісні Дніпропетровщини занесені ЮНЕСКО до списку нематеріальної культурної спадщини людства. Такий високий статус козацької пісні підтримує фольклорний ансамбль “БОГУСЛАВОЧКА” Павлоградського району Дніпропетровської області. В репертуарі «Богуславочки» в основному пісні протяжні, плавні, мелодичні. В цьому і є унікальність цього колективу. Раніш козацькі пісні співали в основному чоловіки, гуртовий чоловічий спів був надзвичайно поширеним явищем. В 20-му і 21 столітті козацькі пісні частіше виконують одні жінки. Колектив «Богуславочка» можна назвати змішаним, бо в них є два чоловіка і 10 жіночок. Ансамбль «Богуславочка» складается из людей різного віку та професій. Але всі вони люблять українську пісню, бо пісня для них це як молитва до бога, до своїх предків, до свого коріння. Фольклорний ансамбль «Богуславочка» успішно виступає на різних сценах і майданчиках, як в Україні, так і за кордоном. В 2007 році колективу присвоїли звання Народний. А в 2017 ансамблю урочисто вручили сертифікат, про внесення їх до елементів нематеріальної спадщини ЮНЕСКО, що потребують термінової охорони. Козацькі пісні збереглись протягом століть і, не зважаючи на те, що життя весь час змінюється і диктує нові ритми і сенси, до ансамбля приходить молодь, яка розуміє і цінить козацькі народні пісні. Пісня це душа народу, це джерело її сила та натхнення, що підтримує величний і незламний дух Української нації! І доки вона живе, доки і буде жити Україна!

За матеріалами сторінки “Козацькі пісні. Спадщина ЮНЕСКО” https://www.youtube.com/channel/UCMVYTel_USrn7oQYrLgfHaQ

Фольклорно-етнографічний гурт «Криниця»

Фольклорно-етнографічний гурт «Криниця»

Дніпропетровщина має славне козацьке минуле. Воно зберігається в наших серцях та піснях. Унікальність та краса козацьких пісень була визнана світовою громадськістю та в 2016 році пісні були внесені до Списку елементів нематеріальної спадщини ЮНЕСКО, які потребують термінової охорони. Одним з носіїв цих пісень є народний фольклорно-етнографічний гурт «Криниця» міста Підгородне. Гурт «Криниця» існує з 1989 року. По крихті збиралося фольклорне багатство краю, записували слова давніх степових пісень, запам’ятовували різні варіанти мелодій. Учасниці самого першого складу колективу пам’ятають як це було. За час існування колективу було декілька керівників: Вячеслав Фесюра, Олександр Терехов, Анатолій Напреєв – які внесли вагомий вклад в розвиток «Криниці». Наразі колективом керує Катерина Карапиш. З поміж перших нагород колективу є нагорода за майстерне виконання народних пісень, записаних Яворницьким, а також за систематичну роботу по збиранню і виконанню народного мелосу. При старому гурті «Криниця» народився маленький гурт «Криниченька». Так назвали дитячий колектив, що співає як самостійно, так і разом з материнським колективом. Ось так і продовжує своє життя народна пісня, бо її душа невмируща. Завдяки цьому могутньому пласту автентичних пісень «Криниця» стала яскравим самобутнім пісенним колективом. Вона має багате творче життя, нагороди, бере участь у Міжнародних фестивалях, зберігає наші традиції та знайомить з українськими піснями весь світ.

За матеріалами сторінки “Козацькі пісні. Спадщина ЮНЕСКО” https://www.youtube.com/channel/UCMVYTel_USrn7oQYrLgfHaQ

Народний фольклорний ансамбль “Першоцвіт

Народний фольклорний ансамбль “Першоцвіт

Дніпропетровщина – козацький край. Свого часу на її території розташовувалися п’ять Запорізьких Січей. Тому не дивно що в нашій культурі багато пісень козацької доби. Завдяки народному фольклорному ансамблю «Першоцвіт» села Кочережки Павлоградського району Дніпропетровської області ми можемо і зараз почути як звучали ці пісні. Село Кочережки утворилося 1750 році з семи козацьких зимівників які знаходились на цій території. Мабуть тому тут і народився такий унікальний колектив як «Першоцвіт», що трепетно і дбайливо збирає, відновлює, зберігає українську пісенну спадщину. Як правило, в козацьких піснях велика кількість куплетів, що робить їхнє виконання сюжетним та деталізованим за змістом. Ансамбль веде дуже активне творче життя. Він учасник та лауреат районних фестивалів, теле і радіопрограм. Географія його концертів найпоширеніша: від сіл Павлоградщини до міста Києва. Велику цінність цих пісень відзначили на світовому рівні. В 2017 році колективу був вручений Сертифікат про внесення козацьких пісень Дніпропетровщини до Списку елементів нематеріальної спадщини ЮНЕСКО, які потребують термінової охорони. А ансамбль «Першоцвіт» увійшов до складу носіїв елементів. Зберігали і зберігають ці пісні здебільшого жінки. Вони справжні берегині народної музичної культури рідного краю. Будемо співати, берегти та цінувати нашу неймовірну культуру!

За матеріалами сторінки “Козацькі пісні. Спадщина ЮНЕСКО” https://www.youtube.com/channel/UCMVYTel_USrn7oQYrLgfHaQ