Техніка виконання козацьких пісень

Техніка виконання козацьких пісень

У першій половині XX століття гуртовий чоловічий спів був надзвичайно поширеним явищем. Але в наш час козацькі пісні виконують переважно жінки, рідше трапляються змішані гурти.

Музичній мові козацьких пісень властива розлогість мелодії, протяжність музичних фраз, помітне тривання в часі кожного музичного фрагменту, навіть окремих звуків.

Козацькі пісні виконуються без супроводу музичних інструментів. Винятком являються пісні, що належать до репертуару кобзарів-бандуристів, які виконуються соло.

Співочі ансамблі створюються довкола двох головних виконавців – першого, який знає слова всіх пісень і починає пісню соло, і другого, який соло виконує верхній голос (“виводить” – за термінологією виконавців). Інші учасники розподіляються у фактурі пісні (співають середні або нижні голоси) виходячи зі свого темпераменту, музичної обдарованості.
І виконання початкового соло, і виконання сольного верхнього голосу вимагають особливої майстерності, а також відповідного темпераменту. Крім того, для того, щоб “виводити”, потрібно мати голос з певними властивостями – голос має бути високим і легким, при цьому звучати у властивій всім народним пісням Дніпропетровщини густій грудній манері формування звуку.

У селі Богуслав традиція виконання козацьких пісень передбачає наявність трьох незалежних голосів, функції яких народними виконавцями називаються “виводити” (верхній голос), “вторити” (середній голос) і “басувати” (нижній голос).

Хто є виконавцем пісень?

Хто є виконавцем пісень?

Елемент “Козацькі пісні Дніпропетровщини” пов’язаний з практикою групового співу. Люди об єднуються у співочі групи, щоб співати для самих себе і отримувати від цього задоволення. Для учасників цих співочих груп спів – це спосіб проведення їх вільного часу, привід для спілкування, джерело отримання життєвої енергії. Виконання козацьких пісень робить їх носіїв причетними до героїчної і трагічної історії свого краю, пов’язує їх зі своїми батьками і старшими людьми, від яких вони вивчили ці пісні, дає їм гордість, що вони зберегли ці старовинні пісні до нинішнього часу. Як сказала про одну козацьку пісню учасниця групи “Богуславочка”: «Її батько співав, і він говорив: «Я ще молодим її співав». Це скільки пройшло років?! І навіть душі радісно, що вона і нам дісталася!».

Виконання козацьких пісень не адресоване слухачам. Наявність або відсутність слухачів не грає жодної ролі для виконавців пісень. Під час співу виконавці «поринають у себе», їх погляд стає відсутнім. Вони як би занурюються в свої думки і спогади.

Козацькі пісні традиційно передаються через вивчання на слух під час спільного практикування або під час слухання виконання пісень.

У 2015 році при підготовці номінаційного досьє елемент був представлений трьома співочими групами.

Саму хорошу виконавську форму має група “Криниця” з міста Підгородне (до 1980 р. – село). У неї входило 7 жінок і 2 чоловіки, всі, окрім однієї жінки і одного чоловіка, родом з Підгородного. Кістяк складали 4 жінки віком 75-81 рік, які принесли у групу пісні, вивчені ними у своїх батьків, у т.ч. і козацькі пісні. У групі було 2 більш молоді жінки, 52 і 61 рік, які активно переймали репертуар старших учасниць.

У групі “Богуславочка” співало 8 жінок (без врахування 4 молодих жінок, які влилися у колектив у 2014 році з метою навчання козацьким пісням). Кістяк складали 5 жінок віком 78-83 роки, які співали разом ще з часів своєї молодості. Багато пісень принесеного ними у групу репертуару є козацькими протяжними піснями. Із-за солідного віку і стану здоров’я, група “Богуславочка” зараз співає козацькі пісні набагато рідше, зосереджуючись, в основному, на більш легкому репертуарі.

Всі три групи регулярно збираються 2 рази на тиждень. Ці групи інколи мають концертні виступи, але концертна діяльність не є для них основною.

Під час виконання “Козацьких пісень” у колективах, де немає чоловіків, деякі жінки наслідують чоловічим голосам, під час співу спеціально роблячи свій голос більш грубим і густим, і виконують найнижчі музичні партії (така практика ще й досі зберігається в групі “Богуславочка”, раніше вона була і в групі “Першоцвіт”).

Гурт „Криниця”

Гурт „Криниця”

Народний фольклорно-етнографічний гурт „Криниця” м. Підгородне Дніпровського району

Художні керівники:

1992 – 1996 роки – В’ячеслав Фесюра;

1996 – 2000 роки – Олександр Терехов;

2000 – 2017 роки – Анатолій Напреєв;

з 2017 року – Катерина Карапиш, одна із солісток гурту.

Староста гурту – Раїса Полив’яна.

Фольклорно-етнографічний гурт „Криниця” існує з 1989 року: спочатку створився як ансамбль „Журавка”, пізніше виокремився в існуючий гурт, який віддав перевагу вивченню і популяризації народних козацьких пісень.

Співачки першого складу гурту – Марія Старишко, Раїса Полив’яна, Марія Заугольна, Марія Корнута, Валентина Колісник та інші – збирали фольклорне багатство по крихті, згадуючи пісні свого дитинства, які чули від мам та бабусь.  

У репертуарі „Криниці” – історичні, козацькі, побутові, чумацькі, стрілецькі, рекрутські, весільні пісні, що здавна співалися у місті Підгородному. Колектив самостійно відшукує маловідомі пісні серед старшого покоління, відроджує колядки, щедрівки та різні релігійні співанки, а також народні обряди і традиції рідного краю.

В репертуарі багато пісень, які зібрав історик, дослідник Д. Яворницький, а також власні авторські пісні (слова Марії Заугольної, музика Анатолія Напреєва). 

Участь у заходах:

1997 рік – ХV Фестиваль української культури у м. Перемишлі (Республіка Польща);

1998 рік – Дні української культури у м. Будапешті (Угорщина);

2012 рік – ХІХ Міжнародний фестиваль пісні і музики Подніпров’я Росії, Білорусі і України „Дніпровські голоси у Дубровно” (Республіка Білорусь). 

Дипломант, лауреат і учасник міжнародних фестивалів (м. Рівне, м. Луцьк, м. Івано-Франківськ, м. Тернопіль, с. Космач Івано-Франківської області).

 

Ансамбль „Першоцвіт”

Ансамбль „Першоцвіт”

Народний фольклорний ансамбль „Першоцвіт” Кочережківського народного дому Павлоградського району

Художній керівник: Володимир Кравченко 
 
Фольклорний ансамбль „Першоцвіт” виник у 1984 році.
Нині він працює на базі Вербківської об’єднаної територіальної громади.

У листопаді 2014 року, коли проводилася робота з підготовки Номінаційного досьє, в гурті було всього сім жінок. Основу складали три жінки віком понад 84 роки, які співали в колективі більше 30 років.

Учасниці гурту – справжні зберігачки фольклорної співочої спадщини села Кочережки. Їхні пісні записували під час фольклорних експедицій фахівці Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, Київської національної музичної академії імені П. Чайковського, Харківської академії культури.

Поруч з колективом працюють і вивчають пісні, манеру їх виконання колективи Кочережківського народного дому – народний вокальний ансамбль „Любава”, народне вокальне тріо „Лілея”, фольклорний гурт „Перевесло”.

 У репертуарі ансамблю близько 200 народних пісень, серед яких особливе місце займають козацькі. Їхня тематика різножанрова – побутові, ліричні, похідні, рекрутські. У пісенній скарбниці репертуару відтворено українські обряди за народними звичаями: „Меланка”, „Стрітення”, „Українське весілля”, „Обжинки”. „Першоцвіт” – учасник та дипломант всеукраїнських фестивалів, обласних і республіканських конкурсів

Выявление

Выявление

sdfk;s dkfsdlk fklsdf lksdkl skl dfklsdfk lsld ;fkls;d sdfk lsdkflkls dfkl;sd kl;fkds;l fkl sdklf ;sdkl ;f;lsdf klsd flksdkl;fsd k;lfk;lsdfk; lsdkf; lsdlk;f kls;dfkl sdfkl;skdl;fsdkjfsdjkfjsdf hjsdjf dsjfjks djfksdfj hjdsf hjsdhf shdf jsdfjsdj fksjkdfjs khjskdf ksdkfjds fhj sdhf jhdsfj ksdfh sdkh fdsfsdfh dkjf dsf

Новость-2

Новость-2

sdfgdfkg dfklgd fkj dfgkl dfg hkdlfg dklfg hjdfgj dfjg dfg dfklg dfkjlg dfjkgdjfgkldfjg dfkjg djfklglkjd fjg djfkgj kdfklg dkjflg jkdflg kljdfkjg dfkjg dfjkg kdjlfjgk dfkjg kdfkjlg dfjk djfkg kjdfgkjdfkjg dflkjdjfklgjkdlf gjkldf jgkdfjk gdfjkg jkdfgjk dfjk gdfjkgjdkf gjkdfkjgdfjkgdfjkgdjfkg jkdfkj dfjk gjdfk jkdfkjg dfjklg jkdlfkjgl dfjklg jdkflg jkldfjgk dfjkg djfklg jkdlfgj kdfkjg dfjg djfklg kjdlfgjk dfkjlg dfjklg dfjklg jdklf kjl

Новость-1

Новость-1

sdfgdfkg dfklgd fkj dfgkl dfg hkdlfg dklfg hjdfgj dfjg dfg dfklg dfkjlg dfjkgdjfgkldfjg dfkjg djfklglkjd fjg djfkgj kdfklg dkjflg jkdflg kljdfkjg dfkjg dfjkg kdjlfjgk dfkjg kdfkjlg dfjk djfkg kjdfgkjdfkjg dflkjdjfklgjkdlf gjkldf jgkdfjk gdfjkg jkdfgjk dfjk gdfjkgjdkf gjkdfkjgdfjkgdfjkgdjfkg jkdfkj dfjk gjdfk jkdfkjg dfjklg jkdlfkjgl dfjklg jdkflg jkldfjgk dfjkg djfklg jkdlfgj kdfkjg dfjg djfklg kjdlfgjk dfkjlg dfjklg dfjklg jdklf kjl

Стоїть козак на чорній кручі (ноти, текст та аудіо)

Стоїть козак на чорній кручі (ноти, текст та аудіо)

Фольклорний ансамбль “Богуславочка”

(с. Богуслав Павлоградського р-ну)

 

1.Стоїть козак на чорній кручі,

В задумі буйна голова.

Рядом дівчина чорноброва,

В неї розплетена коса. 

 

2.Повій вітер, вітер буйний

Зайшлося серце від жалю

А козак їде на чужбину, 

Лишає дівчину одну. 

 

3.Ой куда їдеш від’їжджаєш

Нещасна доленька моя

На кого мене покидаєш,

Для кого чорная коса. 

 

4.Ой, Галю, серце рибка моя

Я їду в дальніє(ї) края

Та й за країну нашу рідну

Владнаю шаблю і коня.