Техніка виконання козацьких пісень

Техніка виконання козацьких пісень

У першій половині XX століття гуртовий чоловічий спів був надзвичайно поширеним явищем. Але в наш час козацькі пісні виконують переважно жінки, рідше трапляються змішані гурти.

Музичній мові козацьких пісень властива розлогість мелодії, протяжність музичних фраз, помітне тривання в часі кожного музичного фрагменту, навіть окремих звуків.

Козацькі пісні виконуються без супроводу музичних інструментів. Винятком являються пісні, що належать до репертуару кобзарів-бандуристів, які виконуються соло.

Співочі ансамблі створюються довкола двох головних виконавців – першого, який знає слова всіх пісень і починає пісню соло, і другого, який соло виконує верхній голос (“виводить” – за термінологією виконавців). Інші учасники розподіляються у фактурі пісні (співають середні або нижні голоси) виходячи зі свого темпераменту, музичної обдарованості.
І виконання початкового соло, і виконання сольного верхнього голосу вимагають особливої майстерності, а також відповідного темпераменту. Крім того, для того, щоб “виводити”, потрібно мати голос з певними властивостями – голос має бути високим і легким, при цьому звучати у властивій всім народним пісням Дніпропетровщини густій грудній манері формування звуку.

У селі Богуслав традиція виконання козацьких пісень передбачає наявність трьох незалежних голосів, функції яких народними виконавцями називаються “виводити” (верхній голос), “вторити” (середній голос) і “басувати” (нижній голос).